30 серпня GALVA-fest перетворив Лієпаю на цілоденний простір андеграундної музики, молодіжної творчості та свободи самовираження. На сцену вийшли дев'ять гуртів. У залі панувала тепла й відкрита атмосфера, без жодного сліду агресії. Там були молоді люди та їхні батьки, багато розмов, жартів і справжніх емоцій.
Ішлося не про комерцію. Радше — про свободу бути собою і про співтворчість, яка йде проти мейнстриму. Саме тому це виявилося нам як школі таким близьким. У playback-театрі та психодрамі ми щодня робимо те саме: створюємо простір без осуду. У результаті людина може бути справжньою, а не грати роль. Музиканти були саме такими. Жодної пози, жодного вдавання — вони не зображали образ, а просто були собою.
Школа, що стоїть за цим днем
我们的学校和赞助商让这一天成为可能。我们共同承担了场地租金—— Kultūras nams «Wiktorija» — та організаційні витрати. Так у молодих людей з'явилося місце, де їх по-справжньому вислухають. Часто нарікають, що молоді бракує ініціативи. Але звідки цій ініціативі взятися? Як їм врости у свою роль і відповідальність, якщо ніхто жодного разу не дає їм шансу це проявити?
Apmale-93: на сцені та на стінах
Фестиваль мав і візуальний бік. Стіни несли свою історію: виставка молодіжного живопису від творчого руху Apmale-93. Воно збирає молодих латвійських художників — студентів LMMDV, Латвійської академії мистецтв та Латвійського університету. Рух відомий сміливими, зухвалими роботами. У затемненій залі висіли експресивні портрети та фігуративні роботи — обличчя, персонажі, внутрішні стани. За кожною відчувається живий, шукаючий погляд її молодого автора. І це були ті самі люди, які виступали на сцені, — художники й музиканти в одній особі. За духом це було достоту як музика: не прикрашати, а показувати речі такими, якими вони є.
Навколо фестивалю було чимало галасу та безпідставних звинувачень. Проте ми на них не спинятимемося. Натомість ми на власні очі побачили творчість, автентичність і повагу — як до учасників, так і до глядачів. День минув спокійно й гідно.
Особлива подяка творчому руху Apmale-93 за цю програму. Справжнім відкриттям для нас став ризький гурт Musaro. Їхній виступ був легким, визволяючим творчим хаосом на сцені — і водночас без найменшого відчуття загрози чи напруги.
Зрештою, потроху, ми справді щось змінюємо. Крок за кроком, разом, ми створюємо місця, де молоді люди можуть говорити власним голосом.